Минулої суботи, 6 листопада, в столиці Сербії Белграді завершився 21-й чемпіонат світу з боксу серед любителів, який запам’ятається українським вболівальникам боксу видатною перемогою 19-річного українця Юрія Захарєєва. Боксер з Андріївки Білгород-Дністровського району, що на Одещині, виграв 6 поєдинків упродовж 11 днів і виборов золоту медаль у ваговій категорії до 71 кг. Він став наймолодшим українським боксером, який здобув звання чемпіона світу, а також першим боксером у світовій історії, який за один рік став чемпіоном світу серед молоді і серед дорослих.
Виступ Юрія Захарєєва, а також всієї української збірної на чемпіонаті світу прокоментував Заслужений тренер України з боксу Дмитро Сосновський. Розмова кореспондента Kamp-Sport Василя Танкевича з авторитетним боксерським спеціалістом вийшла за рамки цієї теми та зачепила деякі проблемні деталі українського боксу.
Захарєєв став наймолодшим українським боксером – чемпіоном світу. Якими, на вашу думку, є його перспективи в любительському боксі і, можливо, в професійному?
В нього і в любительському, і у професійному боксі є хороші перспективи. Я недавно переглядав професійні бої Флойда Мейвезера-молодшого. І дивився також його любительський півфінальний бій на Олімпійських ігор 1996 року в Атланті, коли він суперечливо поступився болгарину Серафіму Тодорову. Так от, Юра Захарєєв мені його нагадує. Він дуже чутливий.
На мою думку, він виграв у Цотне Рогави у фіналі чемпіонату України в Одесі.
Без звуку! Там навіть немає про що говорити. Ще судді виставили рахунок 5:0. Як таке може бути по такому бою? Я особисто 40 років потренував, під моїм керівництвом команда визнавалася найкращою в світі, я визнаний найкращим тренером світу, то що ті п’ятеро суддів краще за мене бокс розуміють?
І везуть людину, якій дали буквально все спробувати і він ніде абсолютно себе не проявив (Цотне Рогава – Авт.). Я не хочу ображати цього хлопця, бо я його особисто не знаю, може він і хороший. Але рівень боксу, який він показує, не вражає. Тим більше у надважкій вазі, де ми завжди були добре представлені (брати Клички, Олексій Мазикін, Роман Капітоненко, В’ячеслав Глазков, Віктор Вихрист…).
І стосовно Ловчинського мені взагалі нічого не зрозуміло. Щодо суддівського корпусу. Писали, що Ігор Білецький добре відпрацював на Олімпіаді в Токіо міжнародним технічним делегатом, а Павло Василинчук визнавався найкращим суддею олімпійського турніру. Вони ж очолювали суддівську бригаду на чемпіонаті України в Одесі. Як це можна сприймати? Давайте всі разом ще раз переглянемо бій Рогава – Ловчинський і просто порахуємо удари!
Боксерський турнір в Токіо проводив Міжнародний олімпійський комітет. І я впевнений, що з нашим представництвом була нечесна гра, тому що Білецький і Василинчук були дискваліфіковані дисциплінарною комісією Федерації боксу України – один на пів року, один на рік. В одного піврічний термін щоправда минув, але це суті не міняє. Вони були дискваліфіковані за нечесне суддівство і поїхали від України на Олімпіаду. А в цей час Дмитро Лазарєв відсудив всі змагання, всі чемпіонати Європи, світу. Він високо в рейтингах, не був дискваліфікований. Але він не потрапив на Олімпійські ігри, а ці двоє поїхали. І вони приїхали після Олімпіади і очолили суддівську бригаду в Одесі на чемпіонаті України…
Перед чемпіонатом світу я в інтерв’ю говорив, що можемо розраховувати на медаль Захарєєва, а, можливо, й на золоту. І так само я б розраховував на медаль Ловчинського. “Золото” в супертяжах виграв росіянин, а він приблизно такого зросту, як Ловчинський, і навіть манера в них подібна. А наш боксер був на підйомі, виграв чемпіонат Європи до 22 років, виграв чемпіонат України реально, бо в нього просто забрали золоту медаль. І його ще взяли і не повезли на чемпіонат світу. Ну, з таким відношенням до національної команди можна Рогаву знову на Олімпійські ігри 2024 року повезти…
Вони абсурдні, вони цього хлопця Рогаву підставляють, його тренерів. Він реально не завоював ліцензії на Олімпіаду в Токіо. Він програв на відбірковому турнірі. І отримав одну з дев’яти путівок, яку давали недорозвинутим в плані боксу країнам. Він програвав тим боксерам, в яких вигравав Віктор Вихрист. Рейтинг? За яким рейтингом йому дали ліцензію? Якби Віті Вихристу дали ліцензію за рейтингом, я б зрозумів – він чемпіон Європи і переможець Європейських ігор. А в нього який рейтинг, якщо він програв перші-другі бої? Це абсурд. Найбільша біда – загублений спортивний принцип.
На Олімпійських іграх в Токіо прикрилися Олександром Хижняком (срібний призер Олімпіади – Авт.). Але давайте повернемось трохи назад. У 2017 році ми виграємо у командному заліку чемпіонат Європи в Харкові в конкуренції з Англією і Росією. Добре, казали турнір проходив у Харкові, українцям допомагали. Хоча це питання спірне. Якщо в рівному бою, до прикладу, дали перемогу Юрі Шестаку, то Коля Буценко і Діма Замотаєв аж ніяк не програли фінальний і півфінальний бої, відповідно. Тобто могло бути ще дві золоті медалі. За два роки, 2019-го, в Мінську на Європейських іграх знову Україна перша в команді. Це ще та команда, яку у 2018 році я готував. Основний старт ми планували на Європейських іграх, до нього ми і готувалися. Знов обходимо Англію і Росію. А тепер візьмемо Олімпійські ігри. В Англії і Росії по 6 медалей – вони посіли друге і третє загальнокомандне місце. В України одна срібна медаль і яке загальнокомандне місце (13-те – Авт.)? От і питання, чому Англія і Росія так високо на Олімпіаді, а ми так низько?
Після своєї відставки майже 3 роки тому ви сказали в інтерв’ю, яке дали мені: “Я вірю в цю команду. Команда реально хороша, дуже хороша. Я не знаю, що треба зробити щоб цю команду зіпсувати. Коли я в міністерстві звітував, мене запитали, скільки може бути медалей. Я спокійно, скромно сказав, що цій команді до снаги здобути комплект медалей – перше, друге і третє місця на наступній Олімпіаді 2020 року. А може бути і кращий варіант”. Виходить, з огляду на результати, показані на Олімпійських іграх і на чемпіонаті світу, ту команду таки змогли зіпсувати?
Так, вони її зіпсували. Якими методами? Тут треба дивитися, робити аналіз. Все-таки пройшло три роки. Вони скаржились на пандемію. Але в той час, коли вони говорили про пандемію, узбеки літали в Америку, а казахи по два місяці на Кубі сиділи. Росіяни збиралися в Італії, на Байкалі. Тобто всі працювали, одна наша команда ніде не брала участь. Якщо і брала, то найсильніший турнір був – Кубок Странджа в Болгарії, де тільки Хижняк себе проявляв, завойовував медалі.
Наведу приклад. Я знаю добре Вітю Петрова, його батька-тренера. Вони двоє трудяги. Вітя Петров частково сам тренується, має мало міжнародного досвіду. Він хороший бокс показав на чемпіонаті світу. З росіянином спокійно розібрався. А в другому бою зустрівся з бразильцем, представником іншої школи і Віті бій не пішов. Але щоб у такого бразильця вигравати, треба з такими бразильцями боксувати, тренуватись. А взяти закритися, всі збори проводити на олімпійські базі в Кончі-Заспі. При тому що у нас в середньогір’ї є хороша база – в Тисовці. Ні одного збору за два роки команда не провела в середньогір’ї. З чого ж вона буде “дихати”? Це тільки те, що я, як кажуть, з поверхні знаю.
Василь Танкевич, Kamp-Sport
Посилання на інтерв’ю : https://kamp-sport.com/boxing/dmitro-sosnovskij-pro-triumf-zaharyeyeva-provali-zbirnoyi-i-zagublenij-sportivnij-princip
Останні коментарі