ІВАНА САПУН ПРО СИТУАЦІЮ У БОКСІ

Срібний призер чемпіонату України-2022 у ваговій категорії 80 кг, найкращий боксер Федерації боксу міста Києва 2022 року Іван Сапун в ексклюзивному інтерв’ю XSPORTрозповів про ситуацію в аматорському боксі в світі та Україні, допуск росіян та білорусів до змагань під егідою ІВА, згадав свій виступ на першості країни, а також пояснив, чому виступати на одному турнірі з представниками країн-агресорів це лицемірство.

Ти в грудні завоював срібло на чемпіонаті України серед еліти. Які в тебе спогади про турнір?

Хочу почати з того, що я дуже гарно підготувався до турніру. Ми разом з моїми тренерами Олександром Позняком та Євгеном Барабановим провели гарну загально-фізичну підготовку. Також мене напередодні турніру мене сильно підтримувала Федерація боксу міста Києва і особисто президент Олександр Негода, за що я йому дуже вдячний.

Я поїхав на чемпіонат України в хорошій формі. Змагання пройшли, в принципі, в звичайному режимі, хіба збивала повітряна тривога.

Своїм боксом я не задоволений, адже в першому бою я провів 30 секунд, в півфіналі мені теж було неважко. Вже в фіналі проти Олександра Хижняка зійшлись два гарні боксери і в нас вийшов класний бій, думаю, ви його бачили.

Я сріблом, чесно кажучи, не задоволений, проте дякую Богу, що є і такий результат.

 

Ви вперше боксували проти один одного так? Він же прийшов в твою вагу 80 кг напередодні ЧУ?

Так, ми ніколи раніше не боксували.

Було в тебе відчуття, коли ви боксували, що він прийшов в твою вагу? Що він боксує не так, як інші суперники в цій вазі?

Таке відчуття було. Ви могли бачити по бою, що йому було важкувато зі мною, він втомлювався. Це моя вага, і я в неї щоб вписатись, ганяю вагу, а він навпаки піднімався. Для цієї ваги потрібні інші сили і інша витривалість.

Ти раніше сказав, що готувався до турніру під керівництвом Олександра Позняка та Євгена Барабанова. Олександра Станіславовича ми знаємо, це тренер досвідчений, а розкажи, будь ласка, як тобі працюється разом з Євгеном Барабановим? Він же зовсім нещодавно розпочав тренерську кар’єру?

Чесно кажучи, не розумію, чому мені так щастить, але я знаю, як ця людина тренувалась і як вона боксує. Коли він став моїм тренером, він ще молодий тренер і дуже амбіційний. Я сам по собі дуже роботящий, а він мене змушує ще зверху мого працювати. Він постійно дає щось нове, показує нові удари, нові фінти.

В нього свіжий погляд.

Як довго ти виступаєш в складі збірної України?

В мене такий зліт стався за останній рік. Увесь мій міжнародний досвід бере відлік з турніру Странджа у Болгарії, який якраз зараз там проходить, і проходив там рік тому.

Мені раніше не давали дорогу, десь засуджували, а тут головний тренер вирішив взяти мене на турнір і я скористався сповна цією нагодою. Я тоді в Болгарії програв перший бій боксеру з Англії, з яким потім за чотири місяці зустрівся на дорослому чемпіонаті Європи, також в першому бою. Я його просто зніс з рингу. Тобто я встиг набратись досвіду і зробив правильні висновки. Я виходив на наш другий поєдинок іншим боксером.

 

22 лютого виповнився рік як президентом Федерації боксу України став Кирило Шевченко. Що скажеш про роботу ФБУ після зміни керівництва?

Зміни на краще я бачу дуже сильні. Керівниками Федерації стали люди, які їздять на збори до команди, дізнаються, що боксерам потрібно, що їм не вистачає. Нам роблять умови аби виступали і більше ні про що не думали, і аби в нас все було комфортно.

І це велика різниця з тим, як себе поводило попереднє керівництво. Коли ми були на чемпіонаті Європи, і там сильно засудили Дмитра Замотаєва та Юрія Захарєєва, Продивус приїхав туди і пообіцяв нам три тисячі доларів. Ми йому дзвонили, питали, а він нам каже: «Я вже не президент Федерації, я нічого платити не буду». За тиждень він публікує в своїх соцмережах пост про те, що Європейська конфедерація боксу визнала його легітимним президентом ФБУ. Отак.

Ця ситуація дійшла до Кирила Шевченка, і він замість нього знайшов нам гроші. Тобто пообіцяв один, а взяв на себе тягар і вирішив проблему інший.

Як тобі працюється з Дмитром Сосновським, який повернувся на посаду головного тренера?

У Дмитра Сосновського основна задача це налаштувати тренувальний процес. В нього є кваліфіковані люди, які йому в цьому допомагають, сам він в усьому дуже гарно розбирається. Чесно кажучи, мені дуже подобається цей тренер. Він може підійти, запитати як ми себе почуваємо, що нам не вистачає, все контролює. І спілкується не тільки з першими номерами, але і з другими і третіми.

Яка твоя думка, як боксера збірної, щодо допуску ІВА росіян та білорусів до змагань?

Ну ось зараз в Болгарії проходить турнір Странджа, і ми ж туди не поїхали, бо там боксують білоруси. Що я загалом про це думаю? Ну кремльов розповідає, що «спорт внє політікі» і потрібно усюди допускати росіян та білорусів. А потім ця ж людина дякує путіну, що він відвідав відкриття якогось боксерського комплексу у москві.

А паралельно з цим в Дніпрі гине тренер Михайло Кореновський. Так спорт же поза політикою, чому його вбила російська ракета? Або чому тренер з Маріуполя Дмитро Шмурда досі в полоні? Спорт же поза політикою.

Чому наші спортсмени всі страждають, готуються до змагань без світла, без води? Як так виходить? Те, що деякі країни підтримали допуск рф та білорусі до змагань ІВА, для мене це лицемірство.

Багато перших номерів збірної рф – військові, вони знаходяться на службі в різних військових формуваннях. Багато з них спілкуються з шойгу, з кадровим, так спорт же поза політикою?

 

Ти б міг вийти до рингу проти представника країни-агресора?

Я тут навіть роздумувати не буду. Наші хлопці наразі гинуть в окопах, захищають нашу країну. І якщо я вийду в ринг проти боксера з рф чи білорусі, потисну йому руку, стану в свій кут, значить я зроблю такий висновок, що це нормально. А це неправильно, я вважаю. Як можна з ними виходити до рингу?

Якщо ми будемо брати участь в турнірах з ними, то значить, ми підтримуємо їхній допуск до змагань.