Київська міська Федерація боксу розпочинає серію матеріалів, аби познайомити шанувальників боксу зі своїми спортсменами. Нашою найпершою співрозмовницею стала триразова чемпіонка України, бронзова призерка Всесвітньої Гімназіади у Франції – Ангеліна Лахно, яка у складі збірної представлятиме Київ на чемпіонаті Європи до 22 років у Болгарії.
Про те, чому обрала бокс, власне життєве кредо, спортивну мрію, «найсолодший» п’єдестал, підтримку рідних та багато іншого Ангеліна розповіла прес-службі в рубриці «Персона дня».
— Чому обрали бокс та із чого все починалося?
— Прийшла тренуватися у тринадцять років, більше для себе. Потім, мені сподобалося. Після стартових спарингів та перших змагань почала професійно займатися. Бокс прививає волю до перемоги, витривалість, мужність. Імпонує, що вньому потрібна не тільки сила, але й інтелект. Цей вид спорту захоплює, а ще, бокс – дуже видовищний!
— Що вас мотивує кожного дня виходити на тренування?
— Кожного дня мене мотивує те, що маю амбітні цілі! На даний момент хочу стати чемпіонкою Європи, представляти свою країну на міжнародному рівні. Хочу, аби лунав наш гімн, прославляти Україну, нашу школу боксу на весь континент та увесь світ!
— Розкажіть про свого тренера/тренерів?
— В мене тренер – Мухоїд Андрій Вікторович. З ним починала займатись і до сих пір ми працюємо разом. Дуже вдячна цій людині, адже він вклав у мене чимало власного часу. Він готує мене до змагань, допомагає вийти на кращі фізичні кондиції, бути готовою морально до поєдинків. Ще в мене є другий тренер – Володимир Володимирович Богатиренко. Він також мене тренує, водночас займається організаційними питаннями перед змаганнями.
— Ваше життєве кредо…
— Моє життєве кредо – мати мету і не зважаючи ні на що, досягнути її!
— Яким був ваш найважчий бій і чому?
— В мене було багато важких боїв і навіть з більш досвідченішими суперницями. Найважчим,водночас був заключний бій, в якому виборола собі путівку на чемпіонат Європи до 22 років. Це був відбірковий поєдинок із чемпіонкою України в ваговій категорії до 57 кілограмів – Крістіною Ющук. Бій був важким, адже в неї гарний рівень підготовки. Переломним для мене був психологічний фактор, адже я мала виграти та довести усім, що краща. Мало хто в мене вірив, чимало людей підтримували її. В цей самий момент знала та вірила, що мені по-силам вибороти перемогу та місце в складі збірної на чемпіонаті Європи. Бій був складним і через те, що для мене це були перші змагання, де жінки боксували без шоломів. Було незвично і більш травматично я би сказала, адже чимало разів ми зіштовхувалися головами і не завжди суперниця боксувала чисто. Не зважаючи на це, я змогла виграти!
— Що для вас означає бути частиною великої сім‘ї Київської міської Федерації боксу?
— Для мене це означає показувати результат заради нашої Федерації, прославляти її! Розумію, що мене тут підтримують, поважають як спортсменку. В будь-який момент можу звернутися до нашого Президента Олександра Негоди. Він відгукується на пропозиції та прохання. За це дуже йому вдячна.
— Який п‘єдестал у вашій кар’єрі можна назвати «найсолодшим»?
— «Найсолодшим» був п‘єдестал чемпіонату України серед еліти 2023 року, коли тільки з молодіжної збірної я перейшла в дорослу команду. На тій українській першості в мене були дуже важкі бої. В стартовому поєдинку жереб звів одразу із першим номером української збірної Маріанною Басанець і мало хто тоді вірив у мою перемогу. Зробила все, аби виграти той бій. Перемогла, але на превеликий жаль, на самих змаганнях стала віцечемпіонкою України серед еліти. Це дало мені великий стимул, адже увійшла в дорослу збірну завдяки результату. Це був мій «найсолодший» п’єдестал!
— Наскільки важливу роль у вашій кар’єрі відіграє підтримка батьків та рідних?
— Підтримка батьків для мене відіграє дуже велику роль. Мене завжди вони підбадьорюють. Вдячна мамі і татові за те, що вони завжди поруч, на всіх змаганнях. Без їх тепла та підтримки мені було би дуже важко. Батьки – найрідніші для мене люди і вони багато роблять, аби я могла досягати високих результатів.
— Яка ваша спортивна мрія?
— Мрія – Олімпійські ігри 2028 року, якщо наш вид спорту залишиться в змагальній програмі. Якщо казати про найближчі важливі цілі, то хочу стати першою на чемпіонаті Європи до 22 років, що проходитиме в Болгарії зовсім скоро.
— Чи є у вас кумир – людина чи спортсмен на якого рівняєтесь?
— Взагалі, не маю кумирів, але по стилю боксу мені подобається наш Олександр Усик. Неодноразово, в своєму житті він приймав серйозні виклики на дуже складні бої і доводив, що немає нічого неможливого, і що будь-яких суперників можна перемагати завдяки своїй праці та наполегливості.
— Які слова підтримки сказали би українським захисникам?
— Бажаю перемоги нашій країні у війні, а нашим захисникам – сил! Кожна моя перемога у рингу завдяки їм і дякую їм за те, що вони кожного дня роблять для нас, за їх захист. Буду робити все можливе, щоб на чемпіонатах Європи і на всіх міжнародних змаганнях частіше лунав український гімн і підіймали наш прапор. Це все буде для них, для українськиї воїнів, які нас боронять від ворога.
Останні коментарі